Ректор Академії праці і соціальних відносин
докт. істор. наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки,
член-кореспондент Української Академії історичних наук НАН України,
Микола Леонтійович Головко.

Визначальним фактором соціального розвитку суспільства є освіта. У цьому сенсі студенти є найперспективнішими громадянами України, які набувають інтелектуальну власність, що не девальвується навіть у кризовий період держави.

Ректор Академії М.Л. Головко

   Головко Микола Леонтійович народився 17 серпня 1952 р. в с. Бишів Макарівського району Київської області.

У 1969 р. закінчив Бишівську середню школу.

   Строкову військову службу проходив у військах Групи радянських військ у Німеччині, заступник командира взводу, старший сержант.

   До служби в армії й після працював автослюсарем, шофером у Київському автотранспортному підприємстві № 09667. Водій І класу.

   У 1973 р. вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Навчаючись та працюючи в Київському педагогічному інституті, а згодом Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова обирався заступником секретаря комітету комсомолу, головою профкому студентів. Працював комісаром студентського будівельного загону на будівництві Байкало-Амурської магістралі. Займався спортом – фіналіст змагань по боротьбі самбо студентського спортивного товариства «Буревісник» (м. Київ).

   З 1983 до 1986 р. навчався в аспірантурі, захистив кандидатську дисертацію на тему: „Відбудова і розвиток системи вищої і середньої педагогічної освіти Української РСР (1943-1950 рр.)” за спеціальністю 07.00.02– історія СРСР. Як доцент кафедри історії України, заступник декана історичного факультету був автором нових навчальних планів за спеціальністю «Історія та суспільствознавство», «Історія та право», працював членом навчально-методичної комісії з історії Міністерства освіти і науки України.

   У 2005р. захистив докторську дисертацію на тему: „Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни. 1939-1945 рр.” за спеціальністю 07.00.01 – історія України.

   Працює ректором Академії праці і соціальних відносин з дня її заснування в 1993 р. Як професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін викладає нормативний курс історії України та оригінальний курс «Профспілки в громадянському суспільстві». Брав участь у підготовці понад восьми тисяч висококваліфікованих спеціалістів, магістрів з соціології, економіки, права – випускників Академії.

   На тему докторської дисертації ним опубліковано понад 40 статей, брошур, навчальних посібників, монографій, загальним обсягом 45 друк. арк. Взагалі з культурологічних питань етногенезу українського народу, його соціального розвитку, проблем діяльності громадських організацій та об’єднань, зокрема профспілок як інституту захисту прав й інтересів найманих працівників за сучасних умов реформування економіки України опубліковано 68 наукових праць, загальним обсягом понад 84 друк. арк. Серед них книги: „Зайнятість населення України: соціально-економічні, правові аспекти”, „Профспілки України у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.”, „Громадські організації та рухи України в роки Другої світової війни: вітчизняна і зарубіжна історіографія”, „Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни. 1939-1945 рр.”.

   Користується фаховим авторитетом у освітянському середовищі - працював членом експертної комісії з ліцензування та акредитації, є членом громадської ради з питань вищої освіти при Міністерстві освіти і науки України, віце-президент Міжнародної асоціації навчальних і наукових закладів з підготовки кадрів для соціально-трудової сфери У березні 1999р. Головко М.Л. обраний членом-кореспондентом Української Академії історичних наук НАН України.

   За значний особистий внесок у створення вищого закладу освіти нового типу та впровадження сучасних технологій навчання нагороджений золотою медаллю Міжнародної Кадрової Академії „За заслуги в освіті”; знаком Федерації професійних спілок України „Профспілкова відзнака”. Лауреат Всеукраїнського відкритого рейтингу популярності і якості „Золота фортуна”.

   За особистий внесок у розвиток національної освіти України та плідну науково-педагогічну діяльність нагороджений знаком „Відмінник освіти України”, грамотою Президента України, присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

   Одружений. Дружина Зоя Олександрівна – вчитель-логопед школи-інтернату № 15 м. Києва. Донька Юлія – кандидат юридичних наук (трудове право; право соціального забезпечення), доцент, декан юридичного факультету, донька Тетяна – старший викладач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики, захистила кандидатську дисертацію на тему «Гендерні аспекти покарань» (кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право).

Уподобання: спінінгова риболовля, гірські лижі, боротьба самбо.

Телефони: (044) 526-05-13, тел./факс 522-49-40.