У монографії на широкому історіографічному матеріалі комплексно досліджено думки вітчизняних та зарубіжних істориків, публіцистів, військових діячів щодо особливостей діяльності української громадськості за умов війни 1939- 1945 рр. Зіставлено домінуючі тенденції історіографічних поглядів, здійснено спробу визначити найактуальніші напрями діяльності сталінської влади, широких верств населення, форми, методи і джерела масової самодіяльності громадян, політичних організацій. Здійснено спробу виокремити і різнобічно оцінити опозиційний до більшовизму націоналістичний рух, націо- й державотворчі погляди українства за обставин, що виникли з розгалуженням військових дій.

До історіографічного аналізу залучені основні публікації періоду 1942-2004 рр. Рівною мірою визначені оцінки, рекомендації авторів щодо місця громадського сектора у створенні концепції соціогуманітарного розвитку українського суспільства.

Розрахована на науковців, політиків, викладачів, студентську молодь та осіб, які цікавляться історією України, бажають скласти власне уявлення про один з найбільш трагічних періодів у XX ст.